Killa Kille

сон…
відображення подій за пережитий день !
кольорові, чорно-білі!
мої сни мені нагадують частіше гарно зняту короткометражку, тільки без музичного супроводу!
музика там лишня - події і так насичені і душороздераючі!
мабуть, через це я прокидаюсь кожного ранку, бо не змогла б жити в постійному емоційному потрясінні!
тільки цей сон не був відобаженням реальності!
я бачила його, до зустрічі з тобою…і мабуть він мені не дає спокійно мучитись далі!
чи то був лише сон?…

“it hurts me so…to be under your spell!
ain’t no heaven for me..but a hell..

but after all…i can’t let you go!
cause i love you so…deamon lover)”
Shoking Blue @Deamon lover@

Приземлена, тиха, мирна, спокійна)
який жах! цинізму в мені більше, ніж елементів в таблиці Мендєлеєва)
саркастична, напищена, поламана у своїх найпотаємніших мріях! увірвалась у твоє життя, споїла тебе, а сама
залишись тверезою….другом твоїм! не хочу більше пазурів і пафосних заптань “кто это был?, “я тебя не понимаю”..
або моя улюблена фраза”ты вообще какая - то странная”
просто радують мою особистість)
з кожним рухом і звуком у мене запалення моїх звуково - рухових рецепторів! гірше, коли ти розумієш, що тебе чекає,
що з тобою буде! а краще мовчати…тихо вдихати подих твого повітря і теплими словами згадувати наші переживання.
тоді ми жили….дихали…хвилюватись ..плакали..
тоді я жила…змушена була жити, бо ти єдиний змушував мене плакати!
жаль, що у житті людини немає власного еквалайзера..може й є…бо саме життя мені нагадує давно вдало написану
програму, швидше гру,….
program @life@;
if <bad> than < evil always comes back to U>,
if <good> than < sometimes it comes back>,
but< don’t wait for it>:…

як і у всіх програм крапку ставити не можна, бо на синьому дисплеї висвітись “Error”
і тоді програма повернеться на свій початок, почне аналізувати всі помилки…
після наших розмов ми поставили крапку з комою, бо ми завжди були неоднозначними…

друже, я не егоїст! я дуже люблю людей, за їхні недоліки! це змушує їх рухати вперед цей світ!і
в нас повно недоліків!
ми з тобой не сидим на місці, рухаємось своїми недоліками, оправдовоючись рішучістю, впевненістю і мріями!
мріяти може лише чиста,кришталево чиста людина! бо лише вона може мріяти і вірити! вірити!!!!
забирай свої тапки, зубну щітку, свою тінь..і гайда з мого світу…з моєї таємниці)
я - цинік, адже між циніком і егоїстом велика різниця!
важко зрозуміти хто кого не пускає…я - пуста, ти - не в стані думати!
якби ти вчасно дозволим мені стани твоїм тілом….зрозумів))
не знаю скільки ще буду тобі казати дякую…мабуть ще довго…
усім чим я стала для тебе - вином,сухим білим вином…оп*янів, протрезвів і хочеш ще!
друже, це ніщо інше, як алкоголізм! тобі треба лікуватись від мене! знайди собі іншу панацею!
я твій плацебо….лише на мить!

я..

я л..

я люб..

я люблю…

я люблю дощ!

хочу написати про наше кохання! ти обов*язково прочитаєш! я тобі першому надішлю, ти ж маєш причетність все таки!

невже Бегбедр був правий? невже кохання живе три  роки?

….

дощ + Ніна Сімон = онлайн над землею!

так довго чекала цієї миті!
миті між минулим і майбутнім! чекала на свій зірковий час - відчуття, що я ще тобі потрібна.
все, що ми один одному залишили -це слова назгадку про все..але й вони потихеньку зтираються з пам*яті.
я отримала все, що хотіла почути, ти - свободу..не знаю чи ти хотів її отримати. Але тепер ти точно вільний.
З того часу як ти пішов, ти не пішов з мого життя, пам*яті, свідомості…
Я чекала на митть твого зірквого повернення..самі зірки мріяли про це!
я стомилась шукать і думать про мить, коли все скінчилось…в світі все йде по колу…і я знала, що ти повернешся..

і ось ти тут….
з великим щастям та полегченням можу сказати, що цей життєвий іспит я склал на “5″…
довелось докласти сил, але якщо ти хочеш чогось добитись без цього ніяк!!!!
мене більше не хвилює мій шалений потяг до тебе..жаль тільки, що мене овель в оману звична небереборна пристасть..
хоча в своїй віддалених куточках свідомості я розуміла, що не ти мій таємничий вершник!
я зрозуміла, те що потрібно було засвоїти! проаналізувала все. я зрозуміла головне, що на цю мить
я чекала лише, щоб залишити минуле і думати про майбутнє) не буду писать про біль, негативні спогади і таке інше…
мені самій вже остогидло жити в цій багнюці..твоя бейбі, подорослішала!

ти тепер мій спокій, а не хвилюючі спогади.
люблю як друга..а може протсо як людину, у моєму житті..знаю, що ти вже в ній не затримаєшся!
бажаю щастя!

неможливість зробити крок вперед, що може бути гірше в житті сучасної молодої вневненої дівчини. Хоча ” впевненої” вжити недоречно,
точно не про мене.
ну а покищо я тут….і ніде інше…і може хтось хоче підійти і тихо підштовхнути мене…тільки не у прірву….
намучу якусь гадость..і буду йти вперед по- іншому …а це вихід???
де знайти сили??..бля..що зі мною???
хочу втекти далеко!

я мрію одружитись з морем!
хоч він не зраджує…не робить так боляче!..я хочу жити в морі..вдихати кожен його йодовано - сольоний подих,
хвилюватись з ним кожної миті….під мелодичні хвильово - корпускулярні поштовхи….
я хочу завжди бути поруч!

hello)
в голові знову хаос! важко ..та все ж пливу!
хтось,мабуть, сказав тобі, що я не зламаюсь)
я ще тримаюсь….важко…та все ж лечу! не власними крилами, а за вітром. За сильним поривом емоцій)
again)
затулило хмари сірим попелом душі, але надія є.

hey, it’s your mind. I am not broken!
А раптом я не сплю…та все ж хочу прокинуться від цього сну…
я буду поруч завжди..там, з правого боку. Буду твоїм вітром, думками, надією.
Наболіло!
а ти як?…не хочу більше говорити “важко”…штучне світло в кінці тунелю все ще світить!
I wish you saw me!

кохання, як маятник…
вліво - вправо…вліво - вправо….а ти - кулька….життя - нитка…
ти так хочеш зупиниться…в самому центрі..зупинитися. просто зупинитися і отримати весь світ в одній особі.
В одній щирій,люблючій, з яскравою посмішкою, з добрими очима…в яких ти знайдеш свій океан!
Але нитка коливає тебе..вона любить гратися з нами.

Людині при народженні дається певна ціль в цьому житті, а винагорода - справжнє кохання.
подумайте! може ви ще не все зробили!..може ви не на вірному шляху!
а маятник коливається все швидше і швидше..і від цілі все далі і далі..І в
один прекрасний день ти прокидаєшся в ліжку..
холодному ліжку, воно тепле..але зігріте лише своїм теплом, половинчастим, бо немає поряд людини,
що збереже тепло далі!
і весь світ твій…але не такий як хочеться…………..наснаги до життя дає твій внутрішній стержень - мрії.

Інколи здається, що ми живемо в якомусь іншому світі…а їх мільярди…і з кождним днем..вони зменшуються, коли людина йде далі…відходить в інший світ…і збільшуються, коли народжується нове диво..в чиї очі ти поглянеш..і знову захочеш жити…заради  свого майбутнього ..якого ти подарував…………

My love for U internal…

ніколи не читала про любов.
але доля внесла свої поправки…внесла своє “але” чи “або”….

хочу сказати “дякую” своєму пенфренду…не знаю чи його можна так назвати..
його слова мене рятують, дають хвилини для перосмислення всіх подій..моїх кроків.
я полюбила гранатовий сік, а мій Діор “Miss Dior Cherri” з нотами конвалії та цитрусу надає моїм мріям приємного запаху та гіркувато- солодкого смаку, мрійливості та простої душевної сентиментальності.
всі слова не просто сказати..під кожне “душевне” слово потрібно підібрати свій тембр..вібрацію..мелодію.
ти став моїм другом…так зігрів, коли це потрібно…охолодив думки, коли це необхідно…наштовхнув
на істину, коли це так важливо.

Хто ти Е.?
чому так твоя думка важлива?…
ти далеко і не підозрюєш як дистанція лікує..словом…ти  -лікар..
ти писав про цитрусове дерево..про вічне кохання..Віриш, я теж люблю цитруси. Я мрію про того єдиного, якого колись намалювала у своїй свідомості, не підозрюючи, шо шлях до “того єдиного” такий складний, адже по дорозі лише  дешеві підробки ідеалу.

Ти писав про прекрасні води Босфору та про шановані традиції турецького народу…А я люблю свою українську сім*ю. Люблю поля..соснові та дубові ліси. Оливкове дерево твоє джерело життєвої енергії, а моє - дуб. ЛЮблю Місяць..він так вабить своєю таємничістю. Інколи за чашкою гарячої кави..щоночі, коли сон проходить повз, люблю простявати руку да мого таємничого френда, але ще час про все дізнатись…

Вибач, друже, за фамільярність.
Просто моєї душевної теплоти вистачить, щоб все побороти…і все це ти…ти даєш мені сили..простим теплим словом.
Вічно твоя, А.!

в плейлістах наших МР3 досі грає ” Protect me from what I want”..але не зберіг і не захистив.
свіжим подихом вітру починаю новий день.

“now i watch as tables turn.
you can run but you can’t hide.
I hope you’ll find a friend on whome you can confide.
Dear, you are slow motion suicide.

see you at the bitter end…at the nearest future. While i enjoy my new life without your bruises.
You are a lot of God’s mistakes. Now I realise the truth. I vaLowere how it aches.
I tried to safe your swollen face. But your voice make me cry.”

пріорітети змінились. мріяла швидше стати дорослою. роки йдуть…а в душі я така бейбі .

- Ти мене чуєш?

- розкажи мені про зірки і про вічне життя!

тепер  засипаю не під “його голос”…а під Земфіру….не фарбую нігті чорним лаком - червоним.  не одягаю шмаття з “adidas”….змінила на”nike”. Більше не бачу ванільне небо - воно сіро - синє. тримаю руки в холодній воді.  п*ю Рево…щоб ти знову мені все забороняв. люблю дюжину слабості та словесний потік Ельчіна Сафарли перед сном. прокидаюсь під David Guetta” baby when the lights.” а хвилини шуму замінила на “Vogue”. люблю його.   закохалась в анорексію. я веду життя - протест, життя - навпаки.

коли порозумнішаєш  - приходь. ПОГОВОРИМО.

я навчусь жити новим життям.

я роблю перші кроки, розмовляю іншою мовою, я пам*ятаю свої перші слова і неперевершену легкість. Легкість на душі. Слова без гіркоти . Я перший раз в житті відчула смак слів…і вже встигла зненавидіти.  В пам*яті стираються моменти, немов фото на дешевій плівці…або неякісний друк….так-так, неякісний друк…моїх ілюзій.

перші кроки даються важко.  важко знайти сили. але розумієш , що це лише початок, і сили обов*язково знайдуться….якщо до чогось нестримно йти і мріяти.